Дивови́жа, жі, ж. 1) Замечательное зрелище; замечательное или странное явление. Уман. у. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. Рк. Макс. 2) Диковина. Навдивови́жу. На удивление. Що вже за хороше дівча було, всім навдивовижу. Васильк. у. В дивови́жу. В диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Грин. II. 274. Не в дивови́жу. Не в диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать. Кв.
Дивови́жний, а, е. Удивительный, странный. Казки дивовижні казали. К. МХ. 14.
Дивови́зія, зії, ж. = Дивовижа. Харьк.
Диво́висько, ка, с. 1) Зрелище. З іншими приятелями на дивовисько пішов. 2) Удивительное явление.
Дивогля́дний, а, е = Дивовижний. Величезний, дивоглядний замок ся простер. Млак. 68.
Дивогля́дь, ді, ж. = Дивовижа. Як на дивоглядь, дивляться на мене. Каменец. у.
Дивоси́л, лу, м. = Дев'ясил.
Диво́та, ти, ж. 1) Удивление. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
Дивува́ння, ня, с. Удивление. Онисько не показував дивування. Левиц. Пов. 233. Ум. Дивува́ннячко.
Дивува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичка. НВолын. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. Ди́вом дивува́ти. См. Диво.
Дивува́тися, ву́юся, єшся, гл. Удивляться. Кв. II. 324. Довго, довго дивувались на її уроду. Шевч. 30. Хто великого не бачив, той і малому дивується. Ном. № 4908. Від дурня чую, то ся не дивую. Ном. № 6280. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Дивува́тися з чо́го. Удивляться чему.
Дивце́, ця́, с. Ум. от диво.
Дик, ка, м. Дикий кабан. Чуб. Вх. Пч. II. 7.
Дика́р, ря́, м. Род камня. Камінь-дикар. Славяносерб. у.
Ди́кий, а, е. Дикий. На печерській горі росла тоді дика пуща. К. ЧР. 91. Обізветься хлопство дикими степами. К. Досв. 25. Дикий кабан. Рудч. Ск. I. 186. Д. бузина́. Раст. бузина. Sambucus nigra. ЗЮЗО. I. 135. Д. ви́шня. Раст. дикая вишня, Prunus Chamaecerasus. ЗЮЗО. I. 132. Д. го́луб. Пт. горлица, Columbus turtur. Д. гру́ша. Раст. лесная груша. Pyrus communis. Зайшли вони на такий пустир, що бур'яни аж у чоловіка, і на тім пустирі стоїть дика груша, а на ній груші та такі терпкі. Рудч. Ск. II. 24. Д. коно́плі. Раст. Stachys recta. ЗЮЗО. I. 168. Д. льон. Раст. Linum perenne. ЗЮЗО. I. 129. Д. цибу́ля. Раст. Allium oleraceum. ЗЮЗО. I. 168. Д. чорну́шка. Раст. Nigella arvensis. ЗЮЗО. I. 129.
Ди́кість, кості, ж. Дикость.
Дикови́на, ни, ж. 1) Дикое место, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. НВолын. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.
Диковинний, а, е = Дивовижний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном., стр. 288. № 7910.
Диктува́ти, ту́ю, єш, гл. Диктовать. Левиц. Пов. 226.
Дикту́ра, ри, ж. 1) Диктовка. Проказав в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная в чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура». Св. Л. 164.
Ди́кція, ції, ж. Дикция, чтение. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця. К. ХП. 21.
Дилюва́ти, лю́ю, єш, гл. Строить из бревен. Ой у полі корчма дильом дильована. Нп.
Диль, ля, м. Имеет и множ. число (дилі́), но употребляется и как собират. Толстые брусья, из которых складывают стены хаты, колодца и пр., пластины. НВолын. у. МУЕ. III. 31. КС. 1883. I. 216. Ой у полі криниченька дильом дильована. Чуб. V. 157.
Дим, му, м. Дым. Стид не дим, очей не виїсть. Ном. № 3206. Хто вітру служить, тому димом платять. Ном. № 7166. Намітка як дим тоненька. МВ. I. 122. Поза лугами дими стовпами.
