Дихну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дохнуть. Мороз — дуже старий чоловік; він як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. I. 32. 2) Повеять. Ні вітер не дихне, і ніщо не колихнеться. Кв. II. 305.
Дихті́ти, чу́, ти́ш, гл. Скоро и тяжело дышать (в жаркое время). Дихтять вівці. НВолын. у. Дихтить чоловік. НВолын. у. Пес вивалив язик і зачав дихтіти. Вх. Лем. 410.
Дихтува́ти, ту́ю, єш, гл. Составлять (о письме, офиц. бумаге и пр.). Испор. диктувати. Черниг. у.
Ди́ча, чі, ж. Дикарство, одичалость; дикие, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіатську дичу. К. ХП. 130.
Дича́віти, вію, єш, дича́ти, ча́ю, єш, гл. Дичать.
Дича́к, ка́, м. Дикий зверь. На людей позира як дичак який. Св. Л. 262.
Дичина́, ни́, ж. Дичь. Не ловилася, бач, мені риба, та й дичини, було, не гурт то потраплю піймати.
Ди́чка, ки, ж. Дикое плодовое дерево. Каменец. у. Угор.
Дичко́, ка́, м. Дикий конь. Тут сього дичка, то було встаровину! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Дичо́к, чка́, м. 1) = Дичка. 2) Залетевший из чужого пчельника и собранный в улей рой пчел. 3) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 4) = Вівсюг. Вх. Лем. 410.
Ди́шель, шля, м. Дышло. НВолын. у. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем — я і ти. Ном., стр. 302, № 431.
Ди́шельний, а, е. Дышельный.
Дишкула́, ли, ж. Дискант.
Дишлеви́й, а, е = Дишельний. Чуб. VII. 401.
Дия́вол, ла, м. Дьявол. А в третій день Христос із труни устав і нам жизнь вічну дарував і сам диявол посоромлений став. Чуб. III. 25.
Дияволе́нний, а, е. Дьявольский, чертовский. Дияволенний сину! Черкас. у. (Брань.)
Дия́волів, ова, ве. Принадлежащий дьяволу. Не по правді, дияволів сину, живеш ізо мною. Черкас. у.
Дия́вольський, а, е. Дьявольский. Тоді повів Ісуса дух на спокусу диявольську. Єв. Мт. IV. 1. Бачить диявольський син, що бісова баба гаразд таки засмутила чоловіка. Стор. I. 3.
Дия́кон, на, м. и пр. = Дякон и пр. Оглядівсь — стоїть диякон, книгу розщипає і по книзі слово боже голосно читає. Млр. л. сб. 55. Священики-диякони повелять дзвонити, тоді об нас перестануть люди говорити. Чуб. V. 152.
Дияме́нт, ту, м. = Діамант.
Діама́нт, ту, м. Алмаз. Ум. Діама́нтик.
Діама́нтовий, а, е. Алмазный.
Діб, доби́, ж. 1) Время, пора. А молодиця наша саме у цю діб… постерегла злодія. Киев. г. Тепер нічна діб, — не дорого збиться з шляху. Киев. г. Вже оця діб береться, мало не північ, а його й досі нема. Киев. г. На вся́ку діб. Во всякое время. 2) Возраст, лета. Сей чоловік у вашу діб. Этот человек ваших лет. Лебедин. у. Коли старий чоловік, — буде мені батьком; коли середній, — буде мені братом, а коли у мою діб, — буде мені милий. Мнж. 51. См. Доба.
Дібрі́вка, дібрі́вонька, ки, ж. Ум. от діброва.
Дібро́ва, ви, ж. Дубрава. Ой ночують чумаченьки в степу край дороги, розпустили сірі воли по зеленій діброві. Бал. 28. Ум. Дібрі́вка, дібрі́вонька. Чуб. V. 4. Ой зелена моя дібровонька, ой бідна ж моя головонька, ой рано ж тебе спустошено, на сіно траву покошено. Чуб. Шумить, гуде дібрівонька. Чуб. V. 4.
Дібро́вистий, а, е. Богатый дубравами.
Дібро́вний, а, е. Дубравный, относящийся к дубраве.
Ді́ва, ви, ж. Дева. Послав бог ангела до діви. Єв. Л. I. 27. Вибрав діву чорнобриву. Мет. 171. Ум. Ді́вонька, ді́вочка. Шиєш, дівонько? — Шию. — А пороти скоро будеш? — Тільки ниточки дошию. Ном. № 10435. Виляй — не виляй, молодая дівочко, виляй — не виляй, по рушничку давай. Мет. Ув. Діва́ка, діва́ха. Дівака здорова. Змиев. у.
Діва́сенька, ки, ж. Ум. от дівася.
Діва́ся, сі, ж. Ласк. от діва. Ум. Діва́сенька.
Діва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ді́ти, ді́ну, ді́неш, гл. Девать. Рудч. Ск. II. 142.
