добродійко, що діється з грішними душами. ЗОЮР. I. 304. 3) Госпожа. Добродійка N сими днями виїхала звідси. 4) Шано́вна добро́дійко! Високопова́жна добро́дійко! Милостивая государыня! Ум. Добро́дієчка.
Доброді́йний, а, е. Благодетельный.
Добро́дійство, ва, с. 1) Благодеяние. Ой виходьте в поле, вельможне жовнірство! Буде вам велика дяка за все добродійство. К. Досв. 26. 2) Соб. Господа! Милостивые государи! Я повинен сказать, любе добродійство земляки, що се остання річ моя. К. Ва́ше добро́дійство. Ваша милость. Якби то, ваше добродійство, ви нам своїми руками милостиню подали. ЗОЮР. II. 76.
Доброді́яти, ді́ю, єш, гл. Благодетельствовать.
Добро́кваска, ки, ж. Сорт кислосладких яблок. Вх. Зн. 15.
Добромо́вний, а, е. Красноречивый.
Добросе́рдий, а, е. Благодушный, добросердечный. І ви ще, одолівши нас, як добрі нас милуєте. О, ви добросерді. Сніп. 87.
Добросе́рдо, нар. Благодушно, добросердечно.
Добросло́вне, нар. Миролюбиво. Ми ділимося з сестрою без суда, добрословне. Подольск. г.
Добростли́вий, а, е = Добротливий. Пане милостивий, пане добростливий, пожертвуйте! Черк. у.
Добро́та, ти, ж. Все хорошее, хорошие свойства, доброкачественность. Доброта погибла, а чорзна що осталось. Мил. 13. Освіти мене, рабу божу, перед усім миром добротою, красотою, любощами і милощами. Чуб. I. 93. В след. свад. песне доброта — добрая нравственность новобрачной, сохранившей до замужества девство. Будем гулять і в середу, а за твою, Парасютко, доброту розійдемося в суботу. Мил. 164.
Добротво́рець, рця, м. Благодетель.
Добротли́вий, а, е. Добродушный, благодушный.
Добротли́вість, вості, ж. Добродушие, благодушие.
Добротли́во, нар. Добродушно, благодушно.
Добро́тний, а, е. Прочный, плотный, надежный. Чоботи шкапові добротні. Добротна кожушина. Черном.
Добро́тність, ності, ж. Хорошее качество, прочность, плотность, надежность. Черном. и Прилуц. у.
Добро́тно, нар. Прочно, плотно, надежно.
Доброхі́тний, а, е. Добровольный.
Доброхі́ть, нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. I. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329.
Доброчи́нець, нця, м. = Добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.
Доброчинити, ню, ниш, гл. Благодетельствовать, благотворить.
Доброчи́нний, а, е. Благодетельный, благотворительный.
Доброчи́нність, ності, ж. Благодеяние, благотворительность. За мою доброчинність така мені дяка. НВолын. у.
Добря́га, ги, м. Добрый человек, добряк. А сі добрі люди найдуть тебе всюди: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть. Шевч. 539.
Добря́че, нар. Очень хорошо. Усе воно було собі добряче, тільки що ж? жінка сього чоловіка вередлива була. Рудч. Ск. II. 174.
Добря́чий, а, е. Очень добрый, очень хороший. Добрячі були люди покійнички. МВ. I. 15. Каміння ще добряче. Добрячий таки ярмарок був. Добрячу таки бійку зчинили.
Добря́щий, а, е = Добрячий. Що за добрящі колеса. Левиц. Пов. 195.
Добува́нка, ки, ж. = Добування. 1) «А як твоя, сину, добуванка в батька?» — Еге, ляща по потилиці дав. Черном. 2) Та не легка й добуванка. Двадцять літ служив-проклинав, а ся п'ятолітня добуванка, так гірша од пекла здається. Черном.
Добува́ння, ня, с. 1) Добывание, приобретение. Піти на добування. Черном. 2) Доживание, дожитие до срока.
Добува́ти, ва́ю, єш, сов. в. добу́ти, бу́ду, деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, приобретать, приобрести. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Рудч. Ск. II. 6. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Мет. Панували, добували і славу, і волю. Шевч. 48. Буде з нас, — не діти в нас;
