а діти будуть, то самі добудуть. Ном. № 9898. 2) Брать, взять (город во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю из ножен). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Г. Барв. 247. Іще тиждень добуду. Вона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Добува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. добу́тися, бу́дуся, дешся, гл. 1) Добываться, добыться, быть добываемым, быть добытым. Золото добувається з землі. 2) Добираться, добраться, стараться войти, проникнуть. МВ. (О. 1862. III. 56). Злодій добувавсь до хати, до комори, до скрині. НВолын. у. Щоб вийшов з хати хтонебудь, у двері стукав, добувався. Котл. Ен. Похова Миниха хліб і все в стрісі в хлівці, щоб собаки не добулись. Сим. 203. 3) Раздобывать, раздобыть, добывать, добыть. Він бідний чоловік на заробітках добувається. Лебедин. у. Грошей бо нема, не добувся. Кв. З пальця меду не добудешся. Ном. Добувся, як швед під Полтавою. Ном. № 1796.
Добуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Добудиться. Сонливого добудишся, лінивого дошлешся. Ном. № 10842.
Добудча́, ча́ти, с. Незаконнорожденный ребенок. Черкас. у.
Добу́ти, ся. См. Добува́ти, ся.
Добутни́й, а́, е́. Благоприобретенный. Добутний чоловік. Незаконный муж. Та то не її чоловік, то добутний: вона десь його нагибала, та й живе з ним. Лебедин. у. Добутна́ дити́на. Незаконнорожденный ребенок. Лебед. у.
Добу́ток, тку, м. Приобретение. Добу́тки. Приплод (ягнята, телята). Шух. I. 36.
Добуття́, тя, с. = Добування. Черном.
Дова́да, ди, ж. Досада, тоска. Та коли б ти знала, мамо, яка то довада, то ти б мене й оженила, щоб була одрада. Черном.
Дова́дити, ва́джу, диш, гл. 1) Досадить. До того мені довадив, що вже й вадити більш ні в чім. Змиев. у. 2) Приучить. Довадив хлопця до горілки. Харьк.
Дова́дливий, дова́дний, а, е. Досадный, тошный.
Дова́дно, нар. Досадно, тошно. Як усе недоладно, то й жити довадно. Змиев. у.
Дова́жити. См. Доважувати.
Дова́жок, жку, м. Довесок.
Дова́жувати, жую, єш, сов. в. дова́жити, жу, жиш, гл. Довешивать, довесить, оканчивать, окончить взвешивать. Важили до заходу сонця, та ще й смерком доважували. Черном.
Довали́ти, ся. См. Дова́лювати, ся.
Дова́лювати, люю, єш, сов. в. довали́ти, лю́, лиш, гл. Приваливать, привалить.
Дова́люватися, лююся, єшся, сов. в. довали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час тому отаману поклонитися. Чуб. V. 1011. Як нам до пекла довалитись? Котл. Ен. 2) Набрасываться, наброситься на еду. Ото доваливсь до миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги. Ном. № 12199.
Довари́ти, ся. См. Доварювати, ся.
Дова́рювати, рюю, єш, сов. в. довари́ти, рю́, риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Приделывать, приделать (о кузнечной работе). «Адже ви знаєте Олексія?» — Якого се? — «Коваля… що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив». Кв.
Дова́рюватися, рююся, єшся, сов. в. довари́тися, рю́ся, ришся, гл. Довариваться, довариться. Довариться сироті в животі. Ном. № 10706.
До́вба, би, об. Рябой. Дівка вже давня була, погана, ряба… її довбою звано. Осн. 1862. VIII. 8.
Довба́ло, ла, м. 1) Долбящий что-нибудь. Черном. 2) Дятел. Вх. Пч. II. 13.
Довба́льня, ні, ж. Станок для выдалбливания в ступице дыр для спиц. Сумск. у.
Довба́ння, ня, с. Долбление.
Довба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Долбить. Вода і камінь довба. Ном. № 1097. 2) Ковырять. Довбати в носі.
Довба́тися, ба́юся, єшся, гл. 1) Ковыряться. 2) Копаться, рыться. Все в кишені довбавсь. Кв. I. 9.
Довба́ч, ча́, м. 1) = Довбало 1 и 2. Вх. Пч. II. 13. Шух. I. 23. 2) Человек, твердящий одно и то же. Черном.
