До́сить, нар. Достаточно, довольно. Мудрій голові досить дві слові. Ном. № 5912. У мене добра досить. Борз. у.
Досиха́ння, ня, с. Досыхание.
Досиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. досо́хнути и досхну́ти, досо́хти, со́хну, неш и схну́, не́ш, гл. Досыхать, досохнуть. Хліб уже досихає. Васильк. у. Викинь сорочки на тин, нехай досохнуть. Харьк. у.
До́сі, нар. 1) До сих пор, до этой поры. Чужі люди полуднують, ми й досі не їли. Мет. 321. 2) Уже, в настоящее время. Та годі сидіти та пора летіти, досі плачуть та маленькії діти. Мет. 257. Я думав, що досі вже й пороблено все. 3) До сего места.
Досіва́ння, ня, с. Досевание.
Досіва́ти, ваю, єш, гл. = Досіювати.
До́сіль, нар. = Досі.
Досі́пати, паю, єш, гл. 1) Додергать. 2) Достать, добыть. А що, синку, досіпав де грошенят? — Досіпаєш!.. таке тепер і стало! О. 1862. IX. 5.
Досі́патися, паюся, єшся, гл. Додергаться.
Досі́ювання, ня, с. и пр. = Досівання и пр.
Досі́ювати, сі́юю, сі́юєш, сов. в. досі́яти, сі́ю, єш, гл. Досевать, досеять. Не досіяв пшениці до краю. Мет. 27.
Доскака́ти. См. Доскакувати.
Доска́кувати, кую, єш, сов. в. доскака́ти, чу́, чеш, гл. Доскакивать, доскакать. Доскакує Сомко із Шрамом до провалля. К. ЧР. 169.
Доскіпа́тися. См. Доскіпуватися.
Доскі́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. доскі́па́тися, па́юся, єшся, гл. 1) Придираться, придраться. Він доскіпувався до неї: то чому вона не хоче… те та друге. Мир. ХРВ. 392. 2) Дорываться, дорваться, наброситься. Доскіпається до горілки, що й не встане. Змиев. у.
Досклепи́ти, плю́, пиш, гл. Окончить арку, свод. «А що досклепили?» — Ні, ще й на завтра до обід осталось.
Доскона́лий, а, е. 1) Совершенный. 2) Настоящий, действительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.
Доскона́лість, лості, ж. Совершенство.
Доскона́льний, а, е = Досконалий 2. Звісно, той там у школах, потім у війську, хазяїна досконального нема. Сим. 217.
Доскоро́джувати, джую, єш, сов. в. доскороди́ти, джу́, диш, гл. Оканчивать, окончить бороновать перед посевом.
Доско́цький, а, е. Прыткий, умеющий добывать. Бач, який доскоцький, перший вихопився.
Доско́чистий, а, е. Живой, веселый (о музыке). Ану йому марш! — І втяли такого доскочистого, аж волосся їжиться. Св. Л. 231.
Доско́чити, чу, чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Грин. I. 171. Свого одбіг, чужого не доскочив. Г. Барв. 92. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. Грин. II. 179. 3) Достать, приобресть, взять в добычу. Отоді то й Черевань доскочив собі незчисленного скарбу. К. ЧР. 4. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Осн. 1862. VIII. Вовка… живцем доскочили. К. ДС. 7.
Доскребти́. См. Доскрібати.
Доскрипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Доскрипеть. А що, доскрипіло, поки не луснуло: я казав, що обід лясне.
Доскріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. доскребти́, бу́, бе́ш, гл. Доскребывать, доскресть, доскабливать, доскоблить.
Доскрі́бувати, бую, єш, гл. = Доскрібати.
Доскрі́буватися, буюся, єшся, гл. Доскребываться, докапываться, добираться. Він доскрібується вже до мене.
Доскрома́джувати, джую, єш, сов. в. доскрома́дити, джу, диш, гл. Доскребать, доскресть. А ми вже доскромадили буряків. Богодух. у.
Досла́ти. См. Досилати.
Досла́тися, дошлю́ся, шле́шся, гл. Быть в состоянии послать. Сонливого добудишся, лінивого дошлешся. Ном. № 10842.
До́слід, ду, м. Исследование. Лінивий до історичного досліду розум. К. ХП. 37.
Дослі́джувати, джую, єш, сов. в. досліди́ти, джу́, диш, гл. Исследовать.
До́слі́дник, ка, м. Исследователь. Вельми поважний дослідник польської старосвітщини. К. ХП. 65.
