Доспорожня́тися, ня́юся, єшся, гл. Все опорожнить до того, что… Доспорожнялася уже: затого і на кашу нічого.
До́ста, нар. = Досить. Гол. III. 219.
Достава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. доста́ти, ну, неш, гл. 1) = Діставати. У такого й чорт ладану не достане. Ном. Ой хто мені цар-зілля достане, той зо мною на рушничку стане. Мет. 104. Ідіть зо мною на Черкеню долину гуляти, слави лицарства козацькому війську доставати. Макс. (1849). 82. Над річкою над Дунаєм орли загравали, а козаки отамана з неволі достали. Мет. 429. У неділю города достали. 2) Доставать, достать, достигать, достичь. До пліч достати.
Достава́тися, стаю́ся, є́шся, сов. в. доста́тися, та́нуся, нешся, гл. = Діставатися. 1) Пішла душа по руках, та й чортові досталась. Ном. № 8836. Не попущу тебе, мила, іншому достаться. Мет. 40. 2) Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Рудч. Ск. Як достанусь у столицю, то я вас нагороджу. Рудч. Ск. II. 160. ЗОЮР. II. 28.
Доставля́ти, вля́ю, єш, гл. Доставлять. Під тую свічку шість волів запрягли, під Почаївську гору в монастир доставляли. Чуб. I. 162.
До́сталь, нар. = Доволі. Черк. у.
Достарча́ти, ча́ю, єш, гл. Доставлять. Коням достарчали вволю сіна й вівса. Левиц. I. 504.
Достате́чність, ності, ж. Достаточность, достаток. Достатечність показує статечність. Ном. № 1363.
Доста́тнє, -ньо, нар. 1) Достаточно, зажиточно. У роскошах жили, не так щоб уже дуже, а достатньо таки. Лебедин. у. 2) Вдоволь. У його усього достатньо. НВолын. у.
Доста́тній, я, є. 1) Достаточный, зажиточный. На все достатній і на лихо не жаден. Ном. № 2013. Достатня одежа. Шевч. (О. 1861. X. 4). 2) Обильный. Достатня паша. Шух. I. 78.
Доста́ток, тку, м. Достаток, довольство, изобилие, средства. Достаток чинить статок. Ном. Тоді любва бере, як достаток є. Ном. № 8921. Він при достатку. Черк. у. Достаток добрий у його. Черк. у. Якби у мене достатки, то я б учився. Ромен. у. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? Мир. Пов. II. 115. У доста́тку живе́. Живет безбедно. В твор. пад. употребляется в виде наречия, в значении: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можна. Каменец. у. Ум. Доста́точок. Сим. 227.
Доста́ча, чі, ж. 1) Часть, следуемая мельнику за помол? 2) Изобилие. 3) Необходимый для работы материал. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим.
Достача́ння, ня, с. Доставка, поставка.
Достача́ти, ча́ю, єш, сов. в. доста́чити, чу, чиш, гл. 1) Доставлять в нужном количестве. Аби достачали, я зроблю як слід. А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. Мет. 46. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! Лебедин. у. 2) Быть достаточным, доставить. Не достача на сорочку.
Доста́чування. См. Достачання.
Доста́чувати. См. Достачати.
Достеменні́сінький, а, е. Точнехонько такой.
Достеменні́сінько, нар. Точнехонько. Достеменнісінько такий віл, як у мене. Черк. у.
Досте́менно, нар. Точно, точь-в-точь. Достеменно так робиш, як той баран. Рудч. Отак достеменно і у нас. Шевч. (О. 1861. X. 5).
Достерегти́. См. Достерігати.
Достеріга́ти, га́ю, єш, сов. в. достерегти́, режу́, же́ш, гл. Следить, выследить, наблюдать. Я достерігаю всяку річ. НВолын. у. Таки достеріг вовка. Радомысл. у. Я достеріг, де воно дівається. НВолын. у. Про що мене щодня достерігати і цілитись на мене щогодини. К. Іов. 17.
Достига́ти, га́ю, єш, сов. в. дости́гти, гну, неш, гл. Созревать, созреть. Надійшли жнива, достигла Василева пшениця. МВ. I. 124.
Достобі́са, нар. [ = До стобіса.] Очень много. См. До.
Достобі́сового [ = До стобісового] батька. = До стобіса.
Достогна́тися, гну́ся, нешся, гл. Достонаться.
Досто́йний, а, е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по-людськи? К. ЧР. 336.
Досто́йність, ності, ж. Достоинство. Башт. 12.
