Жлокта́ння, ня, с. и пр. = Жлуктання и пр.
Жлукта́ння, ня, с. Питье воды с жадностью.
Жлукта́ти, кчу́, чеш, гл. Пить с жадностью.
Жлу́ктечко, ка, с. Ум. от жлукто.
Жлу́ктити, кчу, тиш, гл. Бучить белье в жлукті.
Жлукті́й, тія́, м. Пьющий с жадностью. Аф. 402. Ув. Жлуктія́ка.
Жлукті́йка, ки, ж. Пьющая с жадностью.
Жлуктія́ка, ки, м. Ум. от жлуктій.
Жлу́кто, та, с. Род кадки, выдолбленной из цельного дерева, как улей — без дна; служит для бучения белья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. I. 56. Ум. Жлу́ктечко.
Жмак, ка, м. Охапка, пучок. Дай, хлопче, жмак сіна коневі. Жмако́м, жмачко́м. В скомканном виде. Жмачком кинув одежу. Черк. у. Жмачком не зв'язуй. Черк. у.
Жма́кання, ня, с. 1) Жевание. 2) Комкание.
Жма́кати, каю, єш, гл. 1) Жевать. 2) = Жмакувати 2.
Жма́ки, ків, ж. мн. Выжимки. Жмаками з буряків добре годувати худобу.
Жмакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) = Жвакувати. Одна миє, друга шиє, а третя втирає, а четверта пече, варить, п'ята жмакує. Гол. I. 253. 2) Мять, комкать.
Жме́ня, ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7295. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. МВ. II. 84. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучих тел, пеньки, льна и пр., которое может поместиться в горсти. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Саме менше, а жмень шість (конопель) пропало. ЗОЮР. I. 11. Візьми, сестро, піску жменю. Макс. Висипав їй жменю дукатів. Стор. МПр. 41. Укинув попелу жменю. Рудч. Ск. I. 106. 3) Как обозначение малого количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Ном. № 666. Оглянувся Сомко, аж при йому тільки зо жменю старшини. К. ЧР. 340. Стоїть хатина, коло неї жменя города. Левиц. I. 100. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: железная треугольная пластинка, — посредством уха она надевается на рукоять. Шух. I. 164. Ум. Жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ном. № 9677. Ув. Жме́нище.
Жми́кати, каю, єш, гл. = Жмакати 2. Жмикати сорочку. Вх. Уг. 238.
Жми́крут, та, м. Кулак, скряга.
Жми́крутня, ні, ж. Кулачество.
Жми́крутський, а, е. Кулаческий.
Жми́ток, тка, м. = Жмуток. Угор.
Жми́хи, хів, м. мн. Выжимки из свеклы на сахарных заводах. См. Жмаки.
Жміль, ля́, м. = Джміль. Грин. III. 203.
Жмі́нечка и жмі́нька, ки, ж. Ум. от жменя.
Жморну́ти, ну́, не́ш, гл. Швырнуть. Аби тобов під лаву жморнуло. Гол.
Жмуко́м = Жмаком. См. Жмак. Жмуком кинув свиту. НВолын. у.
Жму́ри, рів, м. мн. Мелкая зыбь (на воде), образующаяся, если бросить что-либо в воду, а также пузырьки, вскакивающие при этом на воде или получающиеся при взбалтывании жидкости. Плигнув у воду — тільки жмури пішли. Борщ, — аж жмури встаю́ть. Плохой борщ. Мнж. 164. Ум. Жму́рки. Тільки жмурки встають, як камінь кинеш у воду. Екатер. г.
Жму́рити, рю, риш, гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309.
Жму́ри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Щуриться. 2) Играть в жмурки. Щетину із свиней смалили, або жмурились по кутках. Котл. Ен.
Жму́рки, ків, м. мн. 1) Ум. от жмури. 2) = Піжмурки. Вх. Зн. 17.
Жмурко́, ка́, м. Человек, постоянно щурящий глаза.
Жмут, та, м. Пучок, пачка, охапка. От вам цілий жмут соломи. Уман. у. На тобі жмут веретін та напряди всі. Грин. I. 48. Держав у руці жмут грошей (папіряних). Новомоск. у. Шовку жмут. Мкр. Н. 19. Ум. Жму́тик, жму́ток. Дикий хміль начіплявсь за те коріння і колишеться кудлатими жмутками. К. Орися. (ЗОЮР. II. 203).
Жму́ття, тя, с. соб. от жмут. Округ
