Цю сторінку схвалено
Вродою пишала.
І усі коло Снігурки
Хлопці так і в'ються,
Закохавшись, з старостами
До Снігурки шлються.
І за їми в неї двері
Рип та рип у хаті,
Та Снігурка не бажає
Женихів вітати:
Повертались з гарбузами
Старости́ додому,
Рушників не подавала
Дівчина ніко̀му
І ніко̀му чистим серцем
Ще не віддалася.
Не така бо, як всі люде
Дівчина вдалася:
Хоч чудовою красою
Процвіла дівчина,
Та рум'янцем не пишала:
Біла, як сніжина,
Русокосая Снігурка
І синії очі
Поміж людьми, полохлива,
І звести не хоче.
Їй подо̀бались не люде,
А та дужа сила,
Що всім світом володіє, —
Та̀ була їй мила.
І коханим ій здавався
Буйний вітер в полі,
