накопичення первісного капіталу (перш за все, для дворянства, за рахунок найбіднішої частини народу)[1].
Процес розширення привілеїв дворян протягом другої половини 80-х – середини 90-х рр. XVIII ст. охопив і військову сферу, бо стосувався таких аспектів, як надання дворянам виключного права на присвоєння військових звань капрала й унтер-офіцера гвардії (1787 р.)[2], а також переваги над іншими соціальними категоріями населення при присвоєнні нижчих військових чинів (1796 р.)[3].
Отже, аналіз нормативно-законодавчих актів 1785–1796 рр., у межах правління Катерини II, засвідчує справедливість історіографічних оцінок щодо тодішнього «золотого віку» дворянства. Натомість політика Павла I (1796–1801) позначена не лише посиленням державного контролю за його правами, а й, навпаки, деяким послабленням станових позицій.
Перша тенденція, поряд з іншим, зумовлювалась, принаймні з огляду на необхідність формальної аргументації, почастішанням випадків чиновницьких зловживань у ході розгляду на дворянських зібраннях відповідних заяв. «Дійшли до нас відомості, що з великою зневагою здійснюється розбір [справ] у дворянських зібраннях на прохання шукачів дворянства і
- ↑ Див.: Арсеньев К.И. Статистические очерки России / К.И. Арсеньев. – Санкт-Петербург: Тип. Имп. Акад. наук, 1848. – 503, [10] с.: табл.
- ↑ О произведении в капралы и унтер-офицеры гвардии одних дворян, и о наблюдении дабы они при вступлении в службу представляли свидетельство о дворянстве (№ 16586) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXII (1784–1788). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 945.
- ↑ О бытии всем фельдфебелям не из дворян; о неименовании унтер-офицеров другим названием, и о переименовании в сие звание всех, кого следует, со старшинством по их настоящим чинам (№ 17534) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXIV (1796–1798). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 1.ления Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 534.
