щоб кожний український ранг прирівнювався до певного російського. Він запропонував, щоб усі старшинсько-шляхетські ранги перевести на дворянські, а конкретно генеральну старшину і полковників внести в шосту частину Родословної книги, полкову старшину – в третю, а сотників – у другу[1].
Обравши у 1809 р. нового предводителя дворянства В. Чарниша, полтавська верхівка спеціально доручила йому добиватися дворянства для всієї української знаті. На підставі всіх попередніх напрацювань В. Чарниш підготував проект чергової петиції, яка розповсюджувалася на місці. Поправки до неї внесли А. Чепа і В. Полетика (син Григорія). Останній, крім того, написав власну знакову працю – «Записку о малороссийском дворянстве» (1809). У ній Василь Полетика твердив, що за польських часів усі шляхетні особи вважались юридично рівними за статусом і правами, а ця рівність гарантувалася після переходу Гетьманщини під протекторат царя. Отже, не могло бути й думки про те, щоб одних шляхтичів визнати дворянами, а інших – ні[2].
Прикметно, що полемічні виступи української соціальної еліти тривали протягом всього 1809 р. У цьому контексті, зазвичай, дослідники називають студію Адріяна Чепи – «Записка о малороссийских чинах», в якій докладно подано історичне пояснення всіх гетьманських урядів. При цьому автор намагався в черговий раз довести, що старшинські ранги вже давно визнано російською владою[3].
Наприкінці 1809 р. дискусія завершилася і полтавська «благородна група» оприлюднила свою петицію, яку місцева
- ↑ Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760–1830. – К.: Основи, 1996. – С. 222.
- ↑ Полетика В. Записка о малороссийском дворянстве: 1809 г. // Киевская старина. – 1893. – № 1. – С. 1–8.
- ↑ Чепа А.И. Записка о малороссийских чинах (1809) // Киевская старина. – 1897. – № 4. – С. 33–39; Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760–1830. – К.: Основи, 1996. – С. 222.
