1727–1858 рр. чисельність поміщиків, що належали до нижчої страти, зменшилася, а число поміщиків, що входили до середньої страти, збільшилося досить незначно, і лише чисельність верхньої страти поміщиків істотно зросла. За вказаний період середньорічний приріст числа дрібних поміщиків склав – 0,31% (був негативним), середніх – +0,14%, великих – +0,77%, усіх поміщиків – +0,01%, а середньорічний приріст всього населення Росії в кордонах початку XVIII в (+0,81%) був у 81 раз вище, ніж поміщиків. Втім, якби чисельність дрібних і середніх поміщиків зростала такими ж темпами, як і чисельність великих поміщиків, або відповідно з природним приростом, характерним для дворянства, то загальне число дворян до 1858 р. склало б 177 тис. осіб замість 65 тис., тобто у 2,7 рази більше, ніж було насправді. Звідси випливає, що тисячі дворян-поміщиків переміщалися в інші професійні групи, головним чином в середовище професійної інтелігенції, або ж були декласовані[1].
В цілому, чисельність великих поміщиків-дворян і їх кріпаків збільшувалася в повній відповідності з природним приростом тих і інших, число дрібних поміщиків і їх кріпаків зменшувалася всупереч природному приросту, а збільшення числа середніх поміщиків і їх кріпаків відставало від природного приросту приблизно в 5 разів. Характерно, що для всього досліджуваного періоду великі поміщики забезпечували розширене відтворення як самих себе, так і своїх селян, середні – просте (або наближене до нього) відтворення, а дрібні поміщики не забезпечували навіть відтворення себе і своїх селян.
Пояснення цього явища, на думку Б. Миронова, криється у тому, що дрібні поміщики не мали землі для розширення господарства і тому змушені були продавати надлишок кріпаків у рекрути і великим поміщикам або відпускати на волю, а самі залишати лави землевласників. Середні поміщики, хоча і краще були забезпечені землею, також не мали великих можливостей
- ↑ Водарский Я.Е. Население России в конце XVII – начале XVIII века. – М.: Наука, 1977. – С. 71, 73.
