Цю сторінку схвалено
Джянїно.
Нї, — лїкар заказав його томити
і радив дати все, чого захоче.
Тіціянельо
(живо).
І так ось-ось загаснуть вже ті очі!..
Джянїно.
(про лїкаря).
Він, каже, мусїв це нам заявити…
Парис.
Ах — нї, нї! Смерть його не упоко́рить!
Сей лїкар сам не знає, що говорить.
Дезідеріо.
Що? Тіціян — творець життя — в могилу?
Хто-ж до життя ще мав би право й силу?
Батіста.
Свою таємну долю прочуває?
Тіціянельо
Малює він в горячцї твір новий, —
захоплений — весь потонув у нїм;
дївчата мусять все при нїм стояти,
а нам велїв він вийти із кімнати.
Антонїо.
Він ще малює? Має стільки сил?
Тіціянельо
Як би йому додав хто нинї крил.