Сторінка:Гуґо фон Гофмансталь. Смерть Тіціяна. драматична поема. Переклад Остап Луцький. 1918.djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Джянїно.

Нї, — лїкар заказав його томити
і радив дати все, чого захоче.

Тіціянельо
(живо).

І так ось-ось загаснуть вже ті очі!..

Джянїно.
(про лїкаря).

Він, каже, мусїв це нам заявити…

Парис.

Ах — нї, нї! Смерть його не упоко́рить!
Сей лїкар сам не знає, що говорить.

Дезідеріо.

Що? Тіціян — творець життя — в могилу?
Хто-ж до життя ще мав би право й силу?

Батіста.

Свою таємну долю прочуває?

Тіціянельо

Малює він в горячцї твір новий, —
захоплений — весь потонув у нїм;
дївчата мусять все при нїм стояти,
а нам велїв він вийти із кімнати.

Антонїо.

Він ще малює? Має стільки сил?

Тіціянельо
Як би йому додав хто нинї крил.