По скінченні церемонії ворожбит повернувся до Біасу й почтиво йому вклонився. Тоді ватаг підвівся з свого місця і, звертаючись до мене, сказав мені французькою мовою:
— Нас обвинувачують у тім, що в нас немає релігії. Ти бачиш — це наклеп; ми — добрі католики.
Не знаю, чи сказав він це іронічно, чи щиро. По кількох хвилях він звелів принести собі посудину, повну зерен чорного маїсу, і вкинув у них кілька зерен білого маїсу; потім, піднявши посудину над головою, щоб армія його краще бачила, він урочисто промовив:
— Браття, ви — чорний маїс, а вороги ваші, білі — це білий маїс.
При цих словах він похитав посудину і, коли майже всі білі зерна щезли під чорними, вигукнув з тріюмфальним і надхненним виглядом: „Гетте блан сі ла ла“ („гляньте, що являють собою білі проти вас“).
Новий вигук ухвали, повторений луною всіх найближчих гір, зустрів ці слова начальника. Біасу тимчасом говорив далі, часто вставляючи в свою неправильну французьку мову цілі креольські та еспанські фрази.