Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/120

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

зручно їхні старі забобони, мішаючи їх із надбанням їх свіжого нового католицтва та засовуючи їм у рану амулет, загорнений у корпію; і хорий вважав, що користь для здоров'я приніс амулет, а не те, що вплинуло в дійсності, — не корпія.

Якщо йому доносили про смерть його пацієнта, він урочисто говорив з поважним виглядом: „Я так і знав, бо це був зрадник: коли горів такий-то маєток, він урятував з огню одного білого. Його смерть тому є цілком заслужена кара…“ — І схвильована та здивована юрба повстанців стрічала це ухвалою і ще більше разпалювалася та приймалась почуттям ненависти й помсти. Цей шарлатан, між иншим, ужив одного способу лікування, що зацікавив мене. Він випробував його на однім тяжко пораненім в останьому бою начальнику чорних. Він довго оглядав рану, зав'язав її, а далі промовив: „Це все пусте“. Потім він розірвав три-чотири листочки молитовника, спалив їх на вогні вкрадених з Акюльської церкви світильників, і додав до попелу кілька крапель вина, а далі вилив усе це в чашу, що на престолі: „Пийте, — сказав він раненому, — це здоров'я“[1]. Той випив, як дурний,

  1. Цей лік і досі часто практикується ще в Африці, особливо триполійськими маврами, що часто кидають у напій попіл від якої-небудь книжки Магомета. Це утворює мішанину, що її вони вважають цілющою.