дати за неї більше як тридцять два фунти і шість су.
Ось, між иншим, історія твого життя й її, але кажуть, що ви — негри та мулати — тепер запаніли дуже, і тому ти забув той час, коли став переді мною навколюшки; переді мною — майстром Жаком Беленом, тесляром із Капу.
Біасу вислухав йото з тим хижацьким хихотінням, шо надавало йому виразу тигра.
— Добре, — сказав він.
А потім звернувся до негрів, що привели Белена:
— Візьміть дві дерев'яні кобили, дві дошки й пилку і відведіть з ними на бік цю людину, щоб її ними там „почастувати“. Жак Белене, дякуй мені за те, що тобі придумав справжню теслярську смерть.
Його регіт не залишив після цих слів ніякого сумніву, якими страшними муками цей негр намірився скарати свого колишнього хазяїна за його надмірну гордість.
Я здригнувся, але Жак Белен навіть не моргнув оком: він гордо повернувся до Біасу.
— Дійсно, я мушу тобі дякувати, бо я тебе продав за тринадцять піястрів, а ти мені дав далеко більше, ніж ти сам того вартий.
Його поволокли геть.
