приноситимеш люльку, креольське рагу та юшку з черепахи, а потім того носитимеш услід за мною вахляр з пав'ячого або папугового пір'я, як ті два пажі, що ти їх бачиш. Гм! відповідай, чи хочеш бути моїм служником?
Громадянин С*, що думав тільки про те, як би йому врятувати своє життя, вклонився до землі з тисячами дрібних виразів щастя й вдячности.
— Отже, ти згоджуєшся? — запитав Біасу.
— Чи ж можете ви в тім сумніватися, мій великодушний хазяїне, чи можете думати, що я вагаюся перед такою явною ознакою вашого милосердя, як дозвіл служити вашій особі?
При цій відповіді диявольське хихотіння Біасу посипалось, як горох. Він схрестив на грудях руки, підвівся з тріюмфом із свого місця і, ткнувши ногою в голову простертого долі перед ним білого, закричав гучно:
— Я дуже радий, що мав нагоду виправдати, до яких границь може дійти пониження білих, після того, як я вже довідавсь, до яких меж доходила їхня жорстокість.
— Громадянине С*, це тобі я зобов'язаний цим знанням. Я тебе знаю. Як це ти міг виявити себе таким дурним, щоб дійсно не помітити цього? Адже це ти головував підчас виконання людських страт в червні, липні
