тебе зачислювано. Мені навіть говорили, що ти викликав на дуель одного білого за те, що той казав про твою належність до мулатів.
Загальний гомін нарікань і люти пронісся по юрбі, а вимагання смерти сильніше, ніж коли, зовсім заглушили впевнення колоніста, що, кидаючи на мене скоса здивовані й благаючі зори, повторював, плачучи:
— Це — вигадка, в мене немає кращого щастя й більшої гордости, як думати про те, що я належу до раси чорних. Я справді мулат.
— Якби ти дійсно був мулат, — зауважив Ріго, — ти б не вживав цього виразу.
— Горе мені, хіба я тямлю, яких виразів уживаю в даний момент, — казав нещасний. — Добродію генерал-майоре, доказом мого походження з негрів є чорні смуги округ моїх нігтів.
Біасу одштовхнув простягнуту до нього руку.
— Я не знаю науки добродія капелана, що вміє з вашої руки довідатись, хто ти, але послухай: наші салдати тебе обвинувачують, по-перше, що ти — білий, а по-друге, що ти звеш себе братом нашим, коли ти не брат. Якщо вони кажуть правду, ти повинен умерти. Ти запевняєш, що належиш до нашої касти і ніколи цього не ховав. Тобі залишається лише один засіб — довести це і врятуватись.
