за рятунок Марії, я ще раз хотів кинутись йому до ніг, але він зупинив мене з ображеним виглядом.
— Добре, добре, йди вже, — сказав він по якійсь хвилі і взяв мене за руку. — Бери з собою жінку й ходімо всі п'ятеро. Я здивовано запитав у нього, куди саме він хоче нас вести.
— В табір білих, відповів він мені. Ця схованка робиться тепер непевною. Завтра на світанку білі нападуть на табір Біасу, ліс, мабуть, спалять. І потім у нас немає ні хвилини зайвої: десять голів відповідають за мою. Ми можемо поспішити, бо ти вільний, і ми мусимо це зробити через те, що я невільний.
Ці слова ще збільшили моє здивування. Я попрохав у нього пояснення.
— Хіба ти не чув, що Бюґ-Жарґаль попався в полон, — спитав він з нетерплячістю.
— Чув, але що ж ти маєш спільного з Бюґ-Жарґалем?..
Він і собі теж дуже здивувався й відповів поважно:
— Я й є цей самий Бюґ-Жарґаль.
Я взагалі звик до несподіванок в оцій людині. Але перетворення колишнього раба П'єро в африканського короля вже здивувало
