Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/54

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

стискались нервово, в той час як з грудей вилітало тяжке зідхання.

Мушу признатися, що мої поснулі підозріння знову прокинулися, але без гніву й ревнощів : я надто близько стояв до щастя, а він— до смерти, щоб можна було його ревнувати. Навпаки, я почував до нього жалість і прихильність.

Він нарешті підвів голову.

— Іди, — сказав він, — і не дякуй мені.

І після павзи додав :

— А тимчасом ранг мій — не нижчий за твій.

Ці слова належали до категорії ідей, що розтривожували сильно мою цікавість. Я був спонукав його розказати мені швидше, хто він і що бачив на своєму віку, але він сумно мовчав.

Мої заходи його зворушили; моє пропонування послуг, моє благання, здається, перемогли його нехіть до життя. Він вийшов і приніс кілька бананів та величезний кокосовий плід. Потім він затулив вихідну діру і став їсти. Розмовляючи з ним, я помітив, що він дуже легко розмовляє французькою й еспанською мовою і що розум його має на собі відбиток культури; він знав еспанські романси і співав їх з великою чулістю. Цей негр був такий надзвичайний і незрозумілий для мене з боку своєї культурности, що

62