Понижений учасник зібрання вийшов з виразом обурення на обличчі.
Тимчасом шум неспокою, що лунав по всьому місту, разу-у-раз долітав і в дім губернатора, нагадуючи присутнім, пощо вони зібралися. Добродій Бланшланд дав до рук адьютантові нашвидку написаного листа і перервав сумовиту мовчанку, з якою зібрання слухало загрозливі звуки.
— Вільним колоністам мішаного походження ми дамо зброю, панове, але треба вжити ще й инших заходів.
— Треба скликати провінційні збори, —зауважив той, що говорив підчас мого приходу.
— Провінційні збори? — обурено сказав його супротивник, член колоніального зібрання. — Що таке провінційні збори?
— Бо ви належите не до них, а до колоніальних!— заперечив „білий помпон“.
„Незалежник“ скипів.
— Я не більше чинення маю до колоніального зібрання, ніж до провінційного. Значіння мають лише генеральні збори, розумієте, добродію?
— В такому разі я мушу зауважити, — заперечив йому „білий помпон“, — що вагу має тільки Національне Зібрання в Парижі.
Загальне нарікання присутніх, викликане цією зайвою балаканиною, змусило розмовців замовчати.
76
