Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/68

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Понижений учасник зібрання вийшов з виразом обурення на обличчі.

Тимчасом шум неспокою, що лунав по всьому місту, разу-у-раз долітав і в дім губернатора, нагадуючи присутнім, пощо вони зібралися. Добродій Бланшланд дав до рук адьютантові нашвидку написаного листа і перервав сумовиту мовчанку, з якою зібрання слухало загрозливі звуки.

— Вільним колоністам мішаного походження ми дамо зброю, панове, але треба вжити ще й инших заходів.

— Треба скликати провінційні збори, —зауважив той, що говорив підчас мого приходу.

— Провінційні збори? — обурено сказав його супротивник, член колоніального зібрання. — Що таке провінційні збори?

— Бо ви належите не до них, а до колоніальних!— заперечив „білий помпон“.

„Незалежник“ скипів.

— Я не більше чинення маю до колоніального зібрання, ніж до провінційного. Значіння мають лише генеральні збори, розумієте, добродію?

— В такому разі я мушу зауважити, — заперечив йому „білий помпон“, — що вагу має тільки Національне Зібрання в Парижі.

Загальне нарікання присутніх, викликане цією зайвою балаканиною, змусило розмовців замовчати.

76