Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/82

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


XX

Форт Галіфе зруйновано, будинки щезли, і перебування на цих руїнах робилося зайвим і шкідливим. Того ж вечора ми повернулись у Кап.

Там на мене напала лиха пропасниця. Зусилля, зроблене мною для того, щоб перемогти свій одчай, було надто велике. В мене почалась маячня. Всі мої несправджені надії, профанована любов, обманута дружба, загублена будучність, а надто пекучі ревнощі затуманили мій розум. Мені здавалося, що вогонь тече в моїх жилах; голова трохи не розривалась, у серці кипіла лютість, і уявляв собі Марію в обіймах иншого коханця обіймах невільника, обіймах П’єро. Мені потім казали, що я зривався з ліжка й що потрібно було шість душ, щоб удержати мене й не дати мені розбити голову об стіну. І чом я не вмер тоді?

Ця криза минула. Лікарі, пеклування Таде і, мабуть, сила молодости—все це переороло хоробу. А хороба та могла статись для мене благодійною. Я одужав за десять день і не ремствував на це. Мені хотілося ще прожити трохи часу задля помсти.

Ледве одужавши, я пішов до добродія Бланшланда прохати посади. Він хотів мені дати пост для оборони; я благав його призначити

90