— І він не хоче, — провадив далі Робесп'єр, — щоб хтось инший подолав Лянтенака. Нещастя вандейської війни в тому супірництві. Наші салдати герої, але мають поганих керівників. Звичайний гусарський капітан Шамбон входить до Сомюру, сурмлячи на сурму Ça ira він бере Сомюр; він міг би йти далі й рятувати Шоле, але він не має наказу, і він спиняється. Треба змінити всіх начальників у Вандеї. Ділять гвардійські корпуси, розпорошують сили; розкидана армія, то — паралізована армія; то скеля обернена в порох. В парамеському таборі залишилися самі намети. Між Треґ'є й Дінамом є сто малих, непотрібних загонів, а з них можна було б скласти цілу дивізію і вкрити нею беріг. Лешель, спираючись на Парена, забрав військо з північного берега ніби то для того, щоб захистити південний беріг, і таким чином відкрив Францію англійцям. Півмільйона селян повстанців і десант з Англії до Франції, такий план у Лянтенака. Молодий начальник експедиційного загону йде слід у слід за тим Лянтенаком, тисне його, побиває його, без Лешелевого дозволу; а Лешель — його начальник; от Лешель і доносить на нього. Думки про цього молодого чоловіка поділилися: Лешель хоче його розстріляти; Прієр де ля Марн — хоче його зробити генеральним ад'ютантом.
— Мені здається, — сказав Сімурден, — що цей молодий чоловік має хороші прикмети.
— Але він має одну ваду!
То була Маратова увага.
— Яку? — спитав Сімурден.
— Милосердя, — сказав Марат.
І далі провадив:
— Він твердий в битві й м'який після неї. Він робиться ласкавий, прощає, милує, захищає черниць, рятує жінок і дочок аристократів, випускає полонених, звільняє священиків.
— Велика хиба, — промовив стиха Сімурден.
— Злочин, — сказав Марат.
161
