ки є реального в тому, що люди зовуть неможливим. На одному кінці Конвенту Робесп'єр пильнував права; на другому кінці Кондорсе пильнував обов'язку.
Кондорсе був людина мрії й ясности; Робесп'єр був людина виконання; а часами, як суспільності старіються й настає кінцева криза, виконання визначає знищення. Революції мають два схили, один, щоб іти вгору, другий, щоб сходити вниз, на тих схилах містяться поверхами всі пори року, від льоду аж до квіток. Кожна смуга на тих схилах породжує людей відповідних до її підсоня, починаючи з тих, що живуть на сонці, та аж до тих, що живуть у блискавиці.
Показували один одному закуток у лівому коридорі, де Робесп'єр на вухо Ґара, — Клав'єровому другові, сказав ті страшні слова: — Клав'єр змовлявся всюди, де лише дихав. В тому самому кутку, вигідному для відокремлення й для висловлювання гніву півголосом, Фабр д'Еґлантін сварився з Ромом і дорікав йому за спотворення свого календаря зміною Фервідора на Термідора. Показували той куток, де сиділи, доторкаючись один до одного ліктями, сім представників з Верхньої-Ґарони, їх перших викликали, щоб вони виголосили свій вирок Людовикові XVI при голосуванні і вони так одповіли один по одному. Майль — Смерть. Дельма: — Смерть. Прожан: — Смерть. Кале: — Смерть. Ейраль: — Смерть. Жюльєн: — Смерть. Дезасі: — Смерть. Одвічний відгомін, що сповнює всю історію і що, з того часу, як існує людська справедливість, завжди відбиває могильну луну від судових стін. Серед бурхливої мішанини з обличь показували пальцем на всіх тих людей, що зняли трагічний гомін голосування; показували на Паганеля, що сказав — Смерть. Король корисний лише своєю смертю; на Міло, що сказав: — Коли б смерть не існувала, то сьогодні її
180
