І, проте, як треба було, вони йшли на смерть, кидаючи темницю для домовини.
Часом вони підіймали покришку своєї ями, прислухаючись, чи не б'ються де; вухом слідкували вони за боєм. Республіканці стріляли правильно сальвами, роялісти — поодинокими пострілами; це було їм за ознаку. Коли стрілянина поодинокими пострілами затихала, це був знак, що подолано роялістів; коли окремі постріли не припинялися, віддаляючись, то був знак, що вони перемогли. Білі завжди переслідували, сині — ніколи, бо країна була їм ворожа.
Це підземне військо було надзвичайно добре про все повідомлене. Не можна уявити собі нічого швидчого від їхнього звязку, нічого більш таємничого. Вони зруйнували всі мости, розібрали всі вози, а, проте, добирали способу повідомити один одного й про все попередити. Було поставлено чати, щоб подавати звістку від лісу до лісу, від села до села, від ферми до ферми, від хатини до хатини, від куща до куща.
Який небудь селянин, що мав вигляд дурня, ішов собі, несучи депеші в свойому порожньому в середині ціпку.
Колишній член Установчих зборів Боетіду постачав їм, щоб можна було проходити з одного кінця Бретани до другого, республіканські паспорти нового зразка, де треба було лише написати ймення; таких паспортів цей зрадник мав цілі пачки. Захопити цих людей несподівано було неможливо. Таємниці, — каже Пюїзе, — довірені більше як чотириста тисячам людей, свято додержувались.
Здавалося, що цей чотирикутник, обмежений з півдня лінією від Туару до Сомюра й річкою Туе, з півночі Луарою й з заходу — океаном, має один і той самий нервовий апарат, що жадна точка на цьому грунті не може затремтіти без того, щоб не сколихнулося все. В одну мить всіх повідомляли від Нуармутьє до Люсона, і табор в Луе знав, що робив табор Круа-Мо-
206
