Страшна глухота.
Вандейське повстання — це сумне непорозуміння.
Величезний заколот, каверзи титанів, надмірний бунт, що йому призначено було залишити в історії лише одне слово — Вандея, слово славетне й чорне; самогубство ради відсутніх, самовідданість самолюбству, прояви надзвичайної мужности на жертву нікчемності; без розважности, без стратегії, без тактики, без плану, без мети, без провадаря, без відповідальности; доказ того, до якої міри воля може бути безсиллям; лицарська й дика; крайня абсурдність, що будує проти світла загородку з темряви; неуцтво, що веде довгу, безглузду, але подиву гідну боротьбу проти правди, справедливости, права, розуму, волі; жах протягом восьми років, зруйнування 14 департаментів, спустошення полів, витолочений хліб, спалені села, руїна міст, грабунок будинків, страта жінок та дітей, смолоскипи в стріхах, шпади в серцях, жах цивілізації, надія пана Пітта, — така була ця війна, несвідома спроба батькогубства.
Зрештою, виявивши доконечну потребу проткнути у всіх напрямках стародавню бретонську темряву й пронизати ці нетри всіма стрілами світла відразу, Вандея сприяла поступові. Катастрофи темним способом улаштовують справи.
