Перехожі підводили голову.
— Два хлопчики й дівчинка, — казала вона.
І провадила далі:
— Рене-Жан, Ален, Жоржета? Ви не бачили їх? Старший має 4 з половиною роки, маленька — 20 місяців.
І вона додавала:
— Чи не знаєте ви, де вони? В мене їх забрали.
На неї тільки дивилися.
Бачивши, що її не розуміють, вона казала:
— Вони-ж мої. Тому я їх шукаю.
Люди йшли своєю дорогою. Тоді вона спинялася й не говорила більше нічого, а розривала собі груди нігтями.
Одного дня, проте, якийсь селянин вислухав її. Він почав міркувати.
— Почекайте, — сказав він. — Троє дітей?
— Так.
— Два хлопчики?..
— І одна дівчинка.
— То ви їх шукаєте?
— Так.
— Я чув, як говорили про одного пана, що він забрав трьох маленьких дітей, і що вони з ним.
— Де цей чоловік? — покликнула вона. — Де вони?
Селянин відповів:
— Ідіть у Тург.
— Там я знайду моїх дітей?
— Може й знайдете.
— Як ви кажете?..
— Тург.
— Що то таке, Тург?
— То таке місце.
— Чи то село, чи замок, чи ферма?
— Я ніколи там не був.
— Це далеко?
— Не близько.
257
