був священиком у сусідньому селі Паріньє; він сам, Сімурден, мешкав під дахом мостового замку; в цій бібліотеці він тримав між коліньми маленького Ґовена, коли вчив його складати літери; серед цих старих стін він бачив, як зростав його улюблений учень, син його душі, бачив, як розвивався розум у юнака. Ця бібліотека, цей замок, ці стіни повні ще благословення, що він прикликав на дитину, чи має ж він тепер їх зруйнувати й спалити? Ні, він не міг зважитись на це. Правда, не без докорів сумління.
Він дозволив Ґовенові почати напад з протилежного боку. Тург мала дику частину — вежу, й цивілізовану частину — бібліотеку. Сімурден дозволив Ґовенові пробити міною лише дику частину Турги.
Зрештою, ця стародавня оселя, що атакував її Говен, і боронив Ґовен, серед французької революції поверталася до феодальних часів. Війнами по-між родичами повна середнєвічна історія. Етеокли й Полініки так само були можливі за середніх віків, як і в стародавній Греції, і Гамлет зробив у Ельсинорі те, що Орест зробив в Аргосі.
Цілу ніч з обох боків готувалися до бою.
Скоро скінчилися суворі переговори Ґовен покликав свого лейтенанта.
Ґешан, що його слід трохи знати, був чоловік другорядний, чесний, відважний, середній, кращий салдат, ніж начальник, що розумів як-раз стільки, скільки треба було до тої точки, коли обов'язком було нерозуміти, без жадного нахилу до чулости, нездатний ні до якого підкупу, так само нездатний до продажности, що зраджує сумління, як і до жалю, що зраджує правосуддя. Він мав на душі й на серці дві заслінки — дисципліну й наказ, як кінь має шори на обох очах, і він ішов упе-
276
