ред тим вузеньким простором, що лишався йому вільним. Його хода була проста, але його стежка була вузька.
Врешті, людина певна, тверда в командуванні, точна у виконуванні.
Ґовен жваво вдався до Ґешана.
— Ґешане, драбину.
— Командире, в нас нема драбини.
— Треба добути.
— Для наступу?
— Ні. Для рятунку.
Ґешан подумав і відповів:
— Розумію. Але для того, що ви хочете, треба дуже високої драбини.
— Принаймні на три поверхи.
— Так, командире, приблизно таку.
— Навіть треба ще вищу, бо треба бути певним успіху.
— Безперечно.
— Як же це ви не маєте драбини?
— Командире, ви не вважали за доцільне атакувати Тургу з боку височини, а задовольнились блокадою з цього боку; ви зважили атакувати не міст, а вежу. Тому всю увагу було скеровано на міну, а від нападу відмовилися. Через те в нас і нема драбин.
— Звеліть зробити негайно.
— Але ж не можна зробити в мить драбину на три поверхи.
— Кажіть з'єднати декілька коротких.
— Але ж треба їх мати.
— Знайдіть.
— Неможливо знайти. Селяни всюди нищать драбини, так само як вони розбирають вози й рубають мости.
— То правда, вони хочуть паралізувати республіку.
— Вони хочуть, щоб ми не могли нічого везти, ні перейти річки, ні вилізти на стіну.
277
