служить у синіх. Зустріч. Битва. Батько каже взяти сина в полон і прострілює йому голову.
— Оце добре, сказав Ля В'євіль.
— Брут — рояліст, мовив Буабертело.
— А все ж нестерпуче, щоб над тобою командував який-небудь Кокеро, Жан-Жан, Мулен, Фокар, Бужю, Шуп!
— Мій любий шевальє, так само сердяться і по той бік. У нас повно буржуа; у них повно панів. Чи ви гадаєте, що безштанькам приємно, щоб над ними командував граф де Канкло, віконт де Міранда, віконт де Богарне, граф де Валанс, маркіз де Кюстін і герцог де Бірон!
— От, не розбери, боже!
— А герцог де Шартр!
— Син Егаліте. А, до речі, коли ж то він, оцей о, буде королем?
— Ніколи.
— Він сходить на трон. Йому допомагають його злочини.
— А шкодять його вади, — мовив Буабертело.
Знов помовчали, а тоді Буабертело розпочав:
— Однак, він хтів помиритися. Прийшов побачитися з королем. Я був у Версалі, як йому плюнули на спину.
— З великих сходів?
— Еге.
— Добре зробили.
— Ми його прозвали Брудним Бурбоном.
— Він лисий, прищуватий, царевбивця, фе!
І Ля В'євіль додав:
— Я був з ним у Уесані.
— На «Святому Дусі»?[1].
— Так.
— Коли б він послухався знаку триматися вітру,
- ↑ Назва корабля.
46
