Вони попадали на коліна і благали пощадие Тоді збудилися й сплячі, але були безрадні, бо нмали зброї. Ми повязали їх усіх і тимчасом завели до моєї другої печери. Таким чином, замісць плянованої школи й церкви, прийшлося було найперше зробити на моїм острові тюрму… А все це через несумлінність злочинних людей.
Тепер ми нарадилися спільно, якби опанувати корабель, бо і там лишилося ще кілька завзятих бунтарів. Треба було взятися на підступ, який є дозволений там, де малими силами хочеться доказати чогось справедливого, і це нам удалося. Ми посідали в човен і при зброї підплили під корабель. А коли з корабля висипала вся здивована залога на поклад, капітан промовив до них з човна так:
— Бог, милосердний і справедливий, не допустив, щоби злочин панував над правдою. Ви хотіли нас трьох згубити і тому казали висадити на цей остров, думаючи, що він незалюднений і що на нім жде нас загибіль. Та ви помилилися. Цей остров є під владою анґлійської держави і він заселений людьми.
Показуючи на мене, він продовжав:
— Ось тут перед вами заступник анґлійського губернатора цего острова. Він скаже вам решту.
Я говорив остро:
— Як ви могли поважитися на такий злочин? Ваших шістьох товаришів уже постигла заслужена кара, — їм стяли голови! І кождого з вас постигне це саме, якщо ви зараз не покаєтеся і не зложете зброї. Як це не станеться до пяти хви-
