З першим днем весни прибрав мій остров сьвіжу ризу прегарної зелени, лїси вкрили ся новим листєм, луги травами і цьвітом, воздух дишав чудовою вонию, кипучі струї повернули опять в своє русло, а громади пташенят защебетали знов в борі веселим, гамором. І мене покинула туга, а на вид прокидуючої ся весни душа немов віджила і надїя заграла у серци радісну пісню воскресенія.
Ґазда, хлїбороб, пан таких просторів землї не міг я сидїти бездїльно. Треба було подумати про сїйбу... трьох кватирок ячменю. Не дрібниця, як бачите, ґрунт на се справити. Забрав я отже мотику, лопату, лук і стріли, перевісив кошіль через плечі, а захищений парасолем від спеки у легкім лїтнім одязї пустив ся у дорогу до лїтньої палатки. Розміркувавши добре єї положенє, справив ся я навпростець через лїс.
Мушу згадати, що під конець зими не стало менї уже мяса. Заяцї кудись заховали ся, кіз нї слїду, птахи перелетїли в другі сторони — одним словом, постив я за ввесь час дуже строго, тому і подабав тепер на медведя, що опускає з весною свою ґавру. Послїдними днями жив іно кукурудзою і молоком. Кози мало єго давали, а і тою крихтою прийшло ся ще козенята обдїлювати. Тим то і порішив я запасти ся на другу зиму значнїйшою скількостию соленого мяса, придбати більше худібки, щоби часом і з неї вибрати яку штуку на заріз, а наконець заосмотрити ся в товщ.
По трех годинах станув я у мети. Нїчо не змінило ся за час послїднього мого тут побуту, тільки листє на хатцї зігнило, тож заступив я єго сейчас сьвіжим і мав так прегарну лїтню палатку.
Цїле пообідє гайнував. — Завтра, подумав, возьму ся я за роботу, а нинї треба втїшати ся весною. І як малий хлопець стрибав я за метеликами, зривав цьвіти, плїв вінцї, а наконець скупав ся в чистій як хрусталь річцї. Відсьвіжена по зимі скіра стала гнучкою, а усї члени незвичайно легкими.
Провівши гарну ніч в палатцї, забрав ся я скоро сьвіт до
