Убив я ще кілька тих злодїїв і для постраху других порозвішував на високих тичках кругом поля. І се справдї помогло! нї один не зважив ся більше нападати моїх ланів, а навіть на все покинули ту часть острова. Колосє уже доспівало, за тиждень можна було починати жнива.
Поки-що повернув я домів, щоби покінчити з кукурудзою. Легка се була робота, бо шульки давали ся без труду ломати. Било доходило звиш 2 м. в гору, а кожде мало по кілька шульок а на одній шульцї золотїло поверх 200 зернят. Зібрав я їх щасливо, але лущенє відложив на пізнїйше, бо спішив ся тепер до ячменю.
Ой, потрудив ся я над жнивом, справдї в поті чола потрудив! Не то що англїйські рільники! Кождий з них вельможа проти мене — має серп і косу, а я ножиком мусїв зжинати збіже, захапуючи нараз ледви по кільки стебелин. І хоч працював я без уговку,, цїла збірка стояла мене безмаль цїлїський тиждень часу.
Звіз я збіже домів, а коли вимолотив, мав всего на всего добрий корець. Майже в друге тілько з’їли менї тоті птахи. Щоби надолужити собі отсю шкоду, порішив я на рік засїяти три чверти збіжа, а поки що обходити ся без хлїба, а вдоволяти кукурудзою.
Сеї було в мене подостатком. З вилущених шульок насипав я пять повних кошелїв зерна, і ще полишило ся трохи до вжитку. Листє і кукурудзяне било а також і ячмінна солома принадобили ся на зимову корму для кіз.
Заки дощі наспіли, скопав я поле по кукурудзї, щоби на нїм в грудни засїяти ячмінь, бо бажав чим скорше попоїсти хліба, тим то задумував на рік два рази сїяти. Пора дощів наближала ся скорим ходом. Покінчивши збірку збіжа, покористував ся я ще гарними днями і приладив топлива на зиму.
Час летїв менї стрілою, анї оглянув ся я, як наспіли треті роковини, розбитя нашого корабля. Відсьвяткував я їх постом і молитвою як переднїйші, а незабавки опісля заревів сердитий гураґан, і, шалїючи без уговку кільканайцять годин, звістив початок зими, а з нею для мене девятьтижневу скуку-муку.
