льми мило. 27. марта закинули ми якор у пристани Багія або Сан Сальвадор в Бразилїї. Митю дізнали ся всі про мене, і що днини мав я у себе в гостях міских горожан і плянтаторів. Кождий рад був на власні уха почути мою історию, і так часто приходило ся єї розказувати, аж згодом се менї остогидло.
Випочавши перших кілька день, удав ся я відтак з моїм другом до королївского прокуратора і до ігумена монастира св. Августина. Ґубернатор портуґальский признав достовірність моєї особи, що й посьвідчили мої давні знакомі. Усї, зворушені довголїтньою моєю недолею, не тільки не робили ніяких перепон, а навпаки ще й пособляли поладити рахунки і відобратти гроші.
Плянтація за той час значно зросла, через що й вартість єї підскочила в гору. З предложених паперів показало ся, що:
За три роки заряду плянтациєю моїми другами плянтаторами, по відтрученю 800 моідорів[1] на прикупно ґрунту і заряд, остало чистого приходу |
2.460 | моідорів |
Три тисячі доходу з плянтациї через 15 лїт складані в державнім скарбі винесли |
20.420 | ” |
Ігумен монастиря св. Августина звернув менї |
1.870 | ” |
Бариш із спроданих невільників на мене припадаючий винїс |
4.950 | ” |
Разом |
29.700 | моідорів |
Раяли менї продати плянтацию, на котру саме лучив ся добрий купець, і я радо на се пристав. Сейчас виплачено менї за неї 10.500 моідорів. Крім того за проданих 140 пак цукру, 60 пак кави і 100 сувоїв тютюну взяв я 4.000 моідорів, так що по відтрученю коштів на дарунки для ґубернатора, прокуратора і монастиря виносила цїла сума на анґлійські гроші звиш 58.000 L. а з тим, що полишив в Анґлїї, мав я круглого майна 65.000 L.
В Сан Сальвадор забавив я до половини червня, відтак розпращав ся з моїм другом Дон Жозе, обіцюючи провести з ним
- ↑ Моідор, тогочасний золотий гріш портуґальский вартости 1 фунт. стерлїнґів 6 шилїнґів.
