Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 25 —

остовів Канведрийских[1]. Небо стало прибирати темнїйшу краску, але воздух дишав все ще чудовою сьвіжостию. Недуга морска покинула мене, якесь веселе, розкішне чувство грало у душі, а радість, що побачу небавом нові прегарні землї, відбирала в ночи сон. Жаль, постанови поправи, згадка про родичів вилетїли менї з голови.

Одної днини перед полуднем громада риб порхнула з моря у воздух і мов мотилї замаяла у лучах сонця. Зразу думав я, що се птахи, але коли кілька з них в перелетї упало менї до ніг, побачив я, що се риби[2]. Були довгі і на чверть метра, хребет мали синявий, а спід тїла сїро-білий; — довгі і широкі грудні плавцї заступали їм крила, і при їх помочи могли риби якийсь час удержати ся в воздусї, втїкаючи перед другими пажерливими морскими животинами. Ласі на мясо моряки назбирали їх чимало, а кухар приладив нам смачну страву.

Внедовзї якось після того, пізним вечером, коли вже забирав ся я спати, впав капітан до мене і прикидаючись наляканим, закликав: — Живо, хлопче, сюда! Дивне диво! пожежа на мори, филї палають!

З часу моєї першої плавби став я дуже трівожлквим зза чогонебудь і тепер серце вдарило в менї сильнїйше. Вискочив духом з ліжка і вибіг за капітаном на поміст. Незвичайний вид розікрив ся моїм очам. Цїле море сияло чудним сьвітлом: з филюючих валів морских пирскали струї огня, — неначе лискавка вилїтала з глубини вод; гладка площа моря мілїонами іскорок горіла. Снопи сьвітла то рожеві то сині показували ся чергою, а за кораблем вздовж єго дороги жаристим шляхам палала широка сьвітляна пасмуга.

Що се? поспитав я капітана.

Сей здвиг іно плечима. — В теплїйших підсонях, сказав, бачив я нераз на мори таке диво, але причини єго не знаю. Тілько відомо мен, що сьвітло отеє анї пече, анї гріє[3].


  1. На полудне від Канарийских островів — посїлість портуґальска.
  2. Криляк журатень (Pterois volintas).
  3. Ся проява називає ся сьвіченє або фосфоризованє моря, а причиною его суть животини морскі, мікроскопійно дрібні так, що їх голим оком не добачиш, доперва через мікроскоп, се-б то сильно побільшаюче шкло. Сьвічене їх похоже, хоч сто раз красше і сильнїйше, до сьвітла фосфорового або до сьвітла червачків купавок. Чим здоровші і живійші ті животини морскі, тим красше і яснїйше они сьвітять.