Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 28 —

на, щоби піклувати-сь ним день і ніч. Але вже шестої днини сконав він на моїх руках.

Прийшло ся тепер заняти похороном, бо нещасній жінцї нїяк було про се в єї горю думати. Небіщик, умираючи так ненадійно, полишив свої інтереса неуладжені і знов мусїв я через кілька тижнїв пособляти братови помершого об’орудувати усе як слїд.

Чоловік сей полюбив мене щиро, а позаяк закупив корабель по братови і задумав плисти знов до Ґвінеї, став мене підмовляти, щоби і я з ним їхав. А менї й не треба богато говорити! Удачна і користна з огляду грошевого перша виправа заохотила мене стрібувати щастя у друге.

І так відложив я тепер їзду до Гуль, бо загадав аж за поворотом з Гвінеї з більшим майном станути перед родичами і просити у них прощеня. За половину свого капіталу накупив я всїляких товарів до торговлї з Неґрами, а решту повірив вдові капітана, щоб — недай Боже нещастя! всего відразу не втратити.

В кілька днїв опісля підняли ми якор. Погода сприяла. В заливі Біскайскім[1] постигла нас мала буря, та не вдіяла ніякої шкоди.

Вже береги Европи щезли нам з очий і все віщувало удачну подорож, коли се недалеко острова Канарийского Lanzarote матрос, вартуючий в коши, дав знати, що якийсь великий корабель пливе проти нас від всходу. Капітан вдер ся на щоглу і пізнав судно берберийске[2], котре гнало за нами скоростию стріли. Місто звернути ся до Ланцарот і в тамошнїй пристани шукати захисту, приказав капітан розпустити усї вітрила і плисти на полудне, бо думав, що тим чином втечемо перед розбишаками.

Незабаром однак показало ся, що корсарский корабель плив незрівнано скорше і міг нас внедовзї надігнати. Прийшло ся отже готовити до борби. Десять пушок корабельних заряджено кулями —довкола великої щогли уложено списи, шаблюки, топори і кільканайцять рушниць. Було нас всїх 28, на корабли роз-


  1. на океанї Атлянтийскім між Франциєю а Іспанїєю.
  2. Аж до початку минувшого столїтя держави магометаньскі т. зв. берберийскі, на північнім побережу Африки положені, займали ся розбищацтвом на мори. Виправи проти них нїчого не вдїяли, доперва Франция, добувши Альґерию в р. 1830, положила конець їх розбоям, т. зв. корсарству.