Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/36

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 37 —

дував усї свої надії, бо дві іно остали менї дороги: стрітити ся з кораблем або згинути на мори.

Четвертого дня по стрічи з львом, а девятого по виїздї з Салє скінчили ся наші припаси і ми завернули знов до берега. Край був тут відмінний; місто скалистих і пустих узгірій побачили ми зелені простори, зарослі густо пальмами.

Се дахтильники, сказав Ксури, закиньмо якор, я вилїзу на дерево і назриваю тих смачних овочів.

Та не одні дахтилї росли на побережу — підопливши близше, узріли ми численну ватагу Неґрів. Були они без оружія, тільки стоячий по переду держав довге деревище в руках.

— Відпливаймо чим борше! закликав Ксури.

— Зза чого се?

— Той чорний проводир має спису; вміють они нею так вправно метати, що і на шістдесять кроків влучать.

— Що дїяти? їсти не маємо вже нїчого, треба доконче щось придбати. Бери рушницю, Ксури, і мір в того Неґра, я за той час вийду на берег. Коли-б кинути хотїв списою, стріляй!

За сими словами висїв я з лоди, держачи також заряджену стрільбу в руках. Та ледви торкнув суші, як ось поміж Неґрами счинили ся незвичайна метушня. Чоловік зі списою не ворухнув ся з місця, але всї прочі пустили ся в ростїч на втікача. Спершу думав я, що моя поява так їх налякала, коли се з гущавини стрибнув величезний левпард і біг прямісенько на Неґрів. Мерщій прицїлив ся я до него і вистрілив — левпард підскочив, заревів з болю і як довгий простягнув ся на землю.

Дикуни, перелякані гуком вистрілу і непояснейою для них смертию, припали ниць до землї, і цїла громада навколішках при повзла до мене з ознаками найбільшої пошани. Мабуть взяли мене за якогось бога від перунів. Користаючи з сего, почав я вказувати на губу, плямкаючи щоками. Чорні порозуміли мене в мить: кількох з них піднялось з землї і кинулось прожогом у село недалеко на узгірю побудоване. Внедовзї повернули і принесли два куснї сушеного мяса, коші з дахтилями і просом. Зложили усе те на березї, а самі пали знов на землю, повзаючи взад до своїх. За той час Ксури стягнув скіру з левпарда. Занесли ми поживу у судно і відчалили від берега, а я на пращанє вистрілив у воздух, щоби ще більше налякати чорних дикунів.