Сторінка:Даніель Дефо. Робінзон Крузо (1919).pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 40 —

Я стрепенувсь на гадку,, що маю моїм ближним тай ще товаришем недолї як безрозумною худобиною торгувати і виявив мої думки капітанови. Сей порозумів чесні понуки мого рішеня, стиснув менї руку і сказав:

— То поспитай єго, чи не хоче вступити до мене на службу. Буду єму платити як вільному чоловікови, але під услівєм, що стане християнином.

Перевів я се Ксурому по арабски, і він пристав на плян капітана, але розплакав ся на згадку, що має зі мною розлучитись. Коли однакож розважив, що инакше годї сему бути, заявив, що прийме віру Христову.

І я пращав Ксурого з жалем, бо полюбив щирого хлопця як брата, тим то і важко було тепер з ним розстати ся.

Чотири тижні по стрічи з Портуґальцями при найкрасшій погодї причалили ми до берегів Бразилії. Капітан станув у пристани Сан Сальвадор[1], значнім і торговельнім містї. Тут висадив мене на беріг, виплатив совістно що до пенса умовлену квоту, а за перевіз не взяв нічого. Відтак запізнав мене з одним богатим Бразилїйцем, котрий купив скіри убитих зьвірів за 40 червінцїв і предложив менї свою поміч. Так отже набор мого судна і оно само принесли 160 червінців, чималу суму, з котрою вернувши до Анґлії міг я щось починити, тим більше, що і у вдови по капітані в Льондонї мав я ще зложений гріш.

Позаяк капітан портуґальский, оставивши часть набору, відправляв ся до Всхідної Індиї, а ніякий корабель не відпливав під ту пору до Европи, прийшло ся менї поки-що оставати в Бразилії.





  1. Сан Сальвадор або Багія. місто надморске у всхідній Бразилії наз океаном Атлянтийским.