все, що маю, Твоє єсть і Тобі приналежить — тільки каюче ся серце жертвую і любов і щирий жаль і бажанє поправи. А як підняв ся я з недуги, так най прокине ся і подужає моя душа з духовної хороби.
Молитва і щирі постанови скріпили мене на душі і веселїйте вже повертав я домів. Підійшовши під загороду, почув голоси кіз либонь голодних. Назбирав проте для них по дорозі трави, і занїс бідним сотворіням. Брали з моїх рук і заїдали ласо, а коли відходив, бігли за мною, допрошуючись жадібним блеянєм поживи.
Відтак напоїв я їх водою з мушлї, але те все так утомило мої слабі ще сили, що мусів покласти ся у постїль. Припочавши кілька годин, прокинув ся, як почув голод.
Мій Боже! закликав я у голос, чим менї тут поживити ся? кукурудзи нї пізанґів не в силї дістати, мяса не маю, а хочби і мав, так сирого не годен їсти.
Знечевя глипнув я на кози і побачив їх повні аж віддуті вимена. Чи не стрібувати би їх видоїти? подумав, радїючи на саму гадку, що зможу напити ся молока. Сейчас скочив за огорожу назбирати трави. Уложив вязанку на високім камени, а коли коза почала їсти, забрав ся до доєня. Смирне зьвірятко не боронило ся нї трохи, і так надоїв я добру кватирку молока у мушлю.
Не розказати розкоші, з якою пив я тепле молоко. Шість місяцїв уже немав в губах ніякого напою крім зимної води і кокосового молока, котрого і не рівняти з козячим.
Випивши, пав я навколїшки і в перший раз подякував Сотворителеви за Єго ласку.
Молоко від другої кози полишив на ніч. Пізно вже вечером удав ся я на спочинок і знов вперше від часу мого тут проживаня закінчив сей день молитвою.
Рано почув ся я ще кріпкійшим, навіть пропасниця не мучила так сильно, бо крім легких дрожий других проявів не було. Тільки неміч в цїлім тїлї не давала брати ся до нїякої роботи: назбирав я іно трави і видоїв кози. Малий козлюк, наївши ся, почав весело вискакувати, а я коли глядїв на него, сьміяв ся сердечно, як вже давно-давно не сьміяв ся.
По снїданку, що складав ся з козячого молока, пішов я заглянути до калєндаря поробити карби, бо в часї недуги нїяк було про се думати. Слабість постигла мене 9. цьвітня ві второк,
