до Лавсона. Киньте мотуза. Бог не дав цій країні ні життя, ані законів, — це безсумнівний факт.
Ян, тріумфуючи, посміхався:
— Гадаю, що тепер можна піти в шатро і покурити трохи.
— Здається, сину мій Білю, що правда наче-б то на вашому боці, — промовив Лавсон. — Але-ж ви дурень; розумієте? І це факт безперечний. Ви-б попросили моряка, то він би вас дечого навчив. Чи бачили ви коли-небудь ножиці? Так вилупіть баньки і дивіться добре!
Матрос працював швидко: витяг пару весел із підстілки, на тому місці, де лежав човен з минулої осени. Потім зв'язав їх до купи майже під прямим кутом. Далі ногою пробив дві ями в снігу, аж до самого піску, і застромив туди кінці весел. До того місця, де були звязані весла, він прив'язав два мотузи. Один кінець мотуза він прив'язав до льодової брили, а другий дав Білеві:
— Отак, друже, тримайте міцно, тягніть до себе.
Ян з жахом дивився на шибеницю, що виростала перед його очима.
— Ні! Ні! — гукнув він, відступаючись і підносячи кулаки. — Це кепська справа. Я не хочу, щоб мене вішали. Виступайте проти мене, дурні ви такі. Я вас прочухраю всіх по черзі! Я вам, бісові сини, покажу, як вішати мене! Краще умру, а вам не дамся.
— Матрос звелів своїм товаришам кинутись на Яна. Сталася люта сутичка. Ян знову збожеволів. Всі вони несамовито качались, знявши снігову порошу навколо. Ця люта боротьба немов написала трагедію людської пристрасти на білому природою посланому покрові. Иноді
