Сторінка:Джек Лондон. Бог його батьків (1927).djvu/144

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Знахур, з підбитим оком, був у кепському настрої. Він посварився з ватажком з-за Верцевої рушниці. До того-ж набрав бобів більше, ніж припадало йому на пайку, та ще забрав собі ведмежу шкіру, — цим викликав велике незадоволення серед своїх підданців. Нарешті, ганяючись за Зигмундовою собакою, що її подарувала золотокоса дівчина, упав у яму й звихнув собі плече.

Пограбувавши до щенту табор білих, індійці повернулись до своїх шатрів. Серед ланок запанувала велика радість, і вони урочисто відсвяткували подію.

Через кілька днів індійські мисливці випадково набрели цілий табун лосів і всіх перебили. Отож знахур ще більшу здобув собі шану, і пішла серед людей чутка, що він таки справді знається з богами.

Собака-вівчарка, подарунок блакитнозорої дівчини, згодом пробралась у спустілий табор, цілу ніч і цілісінький день заводила над трупами білих. Потім вона десь зникла, а через кілька років індійські мисливці стали помічати якусь чудну зміну у вовчій породі: на шерсті з'явились ясного відтінку смуги і плями, яких на вовках ніхто досі не бачив.