Сторінка:Джек Лондон. Бог його батьків (1927).djvu/146

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Це инша справа, але все ж таки ви чогось наче осторонь стоїте від цього.

— Що?

— Так. Ви осторонь стоїте. Для вас усе невідомо. Ніколи не буває пізно. Існує ще одна дуже багата копальня на річці Ельдорадо. Людина, що знайшла те місце, поставила там затички, а сама десь зникла. Ніхто не знає, що з нею сталося. Протягом шісдесяти днів ніхто не може претендувати на ту дільницю. Незабаром инші люди, сила силенна людей, поспішать, щоб захопити ту копальню. Буде-ж тоді гонитва! О, мов той вітер помчать вони туди. Хто перший прийде, буде багатющий. Досить матиме їжі на свою сім'ю.

Герінгтон намагався не зрадити, що вельми зацікавився тою звісткою.

— А коли кінчиться термін? Яка ж то дільниця? — запитав він.

— Я також говорила про це вчора ввечері Луї Савоєві, — далі казала вона, не звертаючи на нього уваги. — Думаю, що він виграє.

— А ну його до біса, того Луї Савоя!

— Отож, Луї Савой ще вчора ввечері в моїй хатині казав: Джой, я — людина сильна. У мене добрі собаки. Я — витривалий. Я вийду переможцем. Чи тоді ви одружитеся зо мною? А я йому відповіла…

— Що ж ви йому сказали?

— Я сказала, що коли Луї Савой вийде переможцем, то матиме мене за дружину.

— А якщо не він переможе?

— Тоді Луї Савой не буде батьком моїх дітей.

— А якщо я виграю.

— Ви виграєте! Ха, ха, ха! Та ніколи. — Сміх Джой Моліно хоч був уїдливий, але приє-