Було дві причини, через що Кід із Монтани, скинувши одяг і остроги мексиканця, обтрусив з ніг своїх порох гірського пасма Ідаго.
По-перше, наступ стійкої, тверезої й суворо-розумної цивілізації знищив первісний лад західнього скотарства, а нове витончене суспільство поглянуло з холодною неприхильністю на нього й подібних йому.
По-друге, раса повстала в одному із своїх гігантських рухів і пересунула свій кордон на кілька тисяч миль далі.
Отож, з несвідомою передбачливістю зріле суспільство дало простір молодим своїм елементам. Правду кажучи, новий терен здебільшого був гола пустеля, але ті, хто задихався вдома, могли, принаймні, дихати вільно на величезному просторі, що мав кілька сот тисяч квадратових миль мерзлого грунту.
До таких людей належав і Кід із Монтани. Він поспішав на берег з такою квапливістю, ніби кілька загонів поліції женуться за ним. Маючи більше відваги, ніж грошей у кешені, йому пощастило сісти на судно в порті Пуджет Соунд, перетерпіти морську хоробу і всі митарства пасажира другої класи, споживаючи препогану їжу. Він перевівся нінащо, а все-ж таки, невгамовний, одного весняного дня виліз на берег у Дайї. Ціна на собак, на харчі і
