мито, яке брали два ворожі уряди, швидко з'ясували йому, що Північна Країна — що хочете, тільки не Мекка для бідної людини. Тим то й він кинувся швидко шукати будь-яких способів швидкої наживи.
Багато тисяч запеклих пілігримів було розпорошено по-між берегами й гірськими проходами. Оцих-то пілігримів він і почав обшахраювати. Спочатку влаштував гру Фараон у бараці, збитому із соснових дощок, але де-які неприємні події змусили його кинути цю справу й податися далі. Потім торгував він ухналями, по законній ціні, чотири на долар; але несподіваний привіз ста бочок збив риночну ціну, і йому довелось розпродати свої запаси, чимало на цьому втративши. Тоді він оселився в Овечому Таборі.
Зорганізував там носіїв-професіоналів, і одного дня відвищив ціну на десять центів з хунта поклажі. На знак удячности носії обороняли Фараон і рулетку і сміялися, коли він спорожняв їхні кешені. Але його комерційні здібності були надто шахрайські, щоб терпіти їх довго. Отож однієї ночи опали його відвідувачі, спалили його барак, поділили по-між собою його гроші й погнали його шляхом з порожніми кешенями.
Невдача йшла невідступно за ним. Він склав умову з відповідальними особами, що перевозитиме віскі через кордон, небезпечними й невідомими шляхами. Але розгубив своїх індійців-провідників, і першу-ж партію «краму» конфіскувала кінна поліція. Незчисленні невдачі зробили його жорстокосердим і хитрим. Він ознаменував свій приїзд на озеро Бенет тим, що тероризував увесь табор протягом повних двадцяти чотирьох годин. Збори золотошукачів
