постановили, щоб він негайно забрався звідтіля. Завжди мавши пошану до таких зборів, він так поквапився виконати їхню постанову, що, помилившись, сів у чужі сані. В тепліших країнах такий вчинок кваліфікується, як конокрадство, так, тому він, не зупиняючись, поїхав просто через Озеро Бенет і Тагіш до узгір'я і розклав свій перший табор аж за сто миль далі на північ.
Не за горами була і весна, багато видатних громадян Давсона вирушало на південь, поки лід ще тримався. Зустрівшися з ними і порозмовлявши, занотував він собі їхні ймення й матеріяльний стан та поїхав далі. Пам'ять у нього буда чудова, уява палка; але правдивість не була його чеснотою.
Мешканці Давсона, завжди ласі до новин, побачивши Кідові сані, що прямували вниз Юконом, вийшли зустрічати його. Ні газет він при собі не мав, не знав також, чи вже повісили Дуранта. Не знав, хто переміг на змаганнях у день національного свята. Не знав, чи скінчилася війна поміж Сп.-Штатами та Еспанією. Не знав, хто такий Дрейфус. А Брайен… Хіба-ж вони не чули? Та-ж він утопився на порогах Білого Коня. Врятувався лише один Чарлі Сітка. А Джо Ледью. Та він обидві ноги відморозив, йому їх відрізали у Файв Фінґерс. А Джек Дальтон? Загинув від вибуху на Морському Левові вкупі з усією командою. А Бетлс? Загинув на Картагені в Сеймурському проході, де з трьох сот чоловіків урятовалося тільки двадцять. А Біль з Швидких Вод? Завалився на крихкому льоду на озері Ле-Барж, вкупі з шістьома оперними артист-
