так, — благав він. Але коли Кід різко засміявся й повернувся на закаблуках, Дейві кинувся до дров і, наче божевільний, став відтягати їх далі від берега.
— Іди-но поможи мені, Дональде, хіба-ж ти не можеш мені помогти? Невже пропаде вся наша праця, і ми не повернемось додому? — Дональд схопив його за руку й почав трясти, але той видерся.
— Хіба-ж ти не чуєш, що каже чоловік? То-ж то мільйони тон ідуть, і весь острів змете.
— Та опам'ятайся, брате! — промовив Дональд, — ти зовсім з глузду з'їхав!
Але Дейві знову кинувся до дров, Дональд пішов до хатини, взяв пояс, гроші свої і Дейві й подався до найвищого місця на острові, де стояла найвища над усі дерева, величезна сосна.
Люди перед хатиною, почувши стукіт сокири, усміхались. Грінвіч повернувся з розвідки з новою звісткою, що всі вони попали в лабети, звідкіля вже неможливо вибратись; нічого й думати про те, щоб перейти протоку. Сліпий із Мінука почав співати, а всі присутні приєднались до нього:
Чи-ж правда це? Чи-ж правда це?
Ну, як тобі здається?
А може, бреше, бреше він?
А може це йому верзеться?
— Та це-ж гріх! — стогнав Дейві, підводячи голову й дивлячись на них, як вони танцювали у сяйві вечірнього сонця. — А мої дрова всі пропадуть!
Чи-ж правда це? Чи-ж правда це?
чув він у відповідь. Гуркотіння на річці раптом ущухло. Якась дивна тиша обгорнула всіх. Лід відірвався від берегів і випливав на поверхню: рівень води раз-у-раз підносився. Тихо і швидко під-
