що її колись марно намагалася привернути до господа.
Отож добра жінка пішла шляхом праведного гніву, і цей шлях, кінець кінцем, привів її до м-с Епінґвел і до Флойда Вандерліпа.
М-с Епінґвел як раз знайшла нагоду поговорити з цим чоловіком. І ось тепер, коли Флоссі була вже зовсім близько, вона вирішила йти просто до своєї мети. Вона вже мало не розпочала своєї уразливої, навчаючої промови, як раптом наблизилась до них третя особа. М-с Епінґвел з де-яким задоволенням звернула увагу на ледве примітний чужомовний акцент у слові «Вибачте». Цим словом вона зупинила Вандерліпа. М-с Епінґвел ласкаво нахилила голову, дозволяючи їм відійти на бік.
Але в цю мить простягається праведна рука м-с Мак-Фі й зриває машкару з лиця приголомшеної жінки. Чарівне обличчя з блискучими очами відкрилося зацікавленим присутнім. Флойд Вандерліп збентежився. Становище вимагало рішучих заходів, а він, розгубившися, не знав, що йому робити, й безпорадно оглядався. М-с Епінґвел була з панталику збита. Нічого не розуміла. Потрібно було якесь пояснення, і до цього взялася м-с Мак-Фі.
— М-с Епінґвел! — промовила вона гострим тоном. — Маю велике щастя зазнайомити вас з Фредою Молуф. Міс Фреда Молуф, оскільки мені відомо.
Фреда мимоволі обернулась.
З відкритим обличчям вона почувала себе мов уві сні, голою серед усіх цих одягнених, замаскованих, облич: крізь прорізи на неї виблискували чиїсь незнайомі очі. Ій здавалось, що ціла тічка вовків оточила її, щоб розірвати на шматки. Може хтось її пожалкує, думала
