Він швидко кинувся до тих, що спали, й почав будити штовхаючи їх ногою й стягаючи з них ковдри; його голос лунав по всьому табору.
В одну мить розібрали шатра м-с Сейзер; горшки й кастрюлі склали до купи; ковдри поскачували. Люди, заточуючись, несли все приладдя до човна. М-с Сейзер стояла на березі й чекала, доки усе навантажать і настелять.
— Треба обігнути острів, — промовив П'єр, випускаючи довгий буксирний мотуз. — Ми поїдемо протокою, де вода тихша; гадаю, що швидко посунемося наперед.
Раптом він почув тупотіння ніг, зашелестіла торішня суха трава. Обернувшись, побачив індіянку, оточену кільцем наїжених вовкодавів. Вона наближалася до них. М-с Сейзер примітила, що лице індіянки, яке було таке спокійне під час їхніх завзятих змагань, тепер пашіло гнівом.
— Що ви наробили з моїм чоловіком! — раптом мовила вона до м-с Сейзер.
— Він лежить на лаві, немов хворий. Я запитала: що з вами сталось, Дейвіде? Ви хворі? Він, трошки промовчавши, сказав мені: добра дівчино, Вінапі, залиши мене, я згодом поправлюся. Що ви наробили мойому чоловікові? Га? Я думаю, що ви недобра жінка.
М-с Сейзер з цікавістю поглянула на дикунку, що все життя мала прожити з цим чоловіком, тим часом, як її доводилось виїздити самій серед темної ночи.
— Я думаю, що ви недобра жінка, — повторила Вінапі повільним, своєрідним говором людини, що розмовляє не дуже знайомою їй чужою мовою.
— Я думаю, що краще вам залишити нас і більш не приїздити. Га? Як ви думаєте? Адже він у мене один чоловік. Я індійська дівчина, а
