тим то й не міг він ніяк зрозуміти Урі Брема, яка то в нього вдача.
Якби Урі Брем сміявся, коли йому радісно, або плакав, коли йому сумно, то він зрозумів бо його, але ж німі, таємничі риси його обличчя були загадкою: Ла-Перл ніяк не міг збагнути захованої в ньому душі.
— Поможіть же мені, добрий чоловіче! — промовив Урі Брем, коли вже трохи попоїли. — Треба опорядкувати, бо може хто з гостей завітає.
Фортюн-Ла-Перл муркнув своє ім'я й почав допомагати господареві.
При стіні стояла лавка, що кінцем упиралася в куток.
Це був немудрий прилад, накладений з укритих мохом колод, що їх пригнало морською хвилею. Грубші кінці в ногах випиналися нерівним рядом. Урі поскидав з них мох під стіною і вийняв з лави три колоди. Тоді відпиляв нерівні кінці і знову вставив, так що нерівний ряд у ногах зялишився такий, як і був. Фортюн приніс із ями-комори кілька мішків з мукою і поклав їх на долівку один на одного під дірою з-під тих трьох підпиляних колод. На них Урі поклав пару довгих морських мішків, а зверху — кілька шарів моху й ковдр. Під цими ковдрами, що простягалися від одного кінця лави до другого, міг спокійно лежати Фортун-Ла-Перл. Ніхто навіть би й недомислився, що там хтось є.
Протягом найближчих тижнів був трус по всіх хатинах і шалашах у Номі. Не минули нікого. Але Фортюна не знайшли в його куточку. На хату Бремову найменше звернули уваги: нікому ж на думку не спадало, щоб у цьому найгіршому на землі місці можно було знайти вбивця Джона Рандольфа. Після трусу Фортюн-
