нижче Дісковері і зрозумів, що поради Шорті були слушні.
— Що трапилося? — спитав Смок, коли почав випереджати.
— Не знаю, — відповів Арізона Біль. — Мабуть, звихнув плече підчас метушні.
Він одставав дуже поволі, але коли стало видко останню станцію, він був уже на цілих пів милі позаду. Поперед себе Смок побачив Великого Олафа і фон Шредера; вони їхали поруч. Знову Смок став навколюшки і погнав своїх потомлених собак так швидко, як тільки може людина, що має вроджений інстинкт їздця на собаках. Він ледве не втаскався на задок Шредерових санок, і в такому порядку троє саней вискочило на рівне, на кригу, де чекало багато людей і собак. До Давсона було ще п'ятнадцять миль.
Фон Шредер міняв собак що десять миль; отож, проїхавши з свіжою запряжкою п'ять миль йому до зміни залишилося ще других п'ять. Тому він і гнав собак, що сили було. Великий Олаф і Смок на льоту перемінили своїх, і їхні свіжі запряжки зараз же знов обігнали барона. Великий Олаф був попереду, Смок гнав за ним вузькою стежкою.
— Гаразд, але ще не цілком гаразд, — перефразував Смок собі Спенсера.
Фон Шредера, що був тепер позаду, він не боявся, але попереду був найкращий їздець на собаках. Обігнати його здавалося неможливим. Не раз Смок намагався, збочити на другу санну стежку, але Великий Олаф не пускав його та гнав далі. Смокові залишилося тільки не відставати, і сумно він їхав позаду. Але він ще не програв на цих перегонах, бо залишалося п'ятнадцять миль, а за той час ще багато чого могло трапитися. За три милі до Давсона воно таки трапилося. Смок здивувався, бо Великий Олаф, підвівшись, лайкою та батогом почав вибивати останні рештки сил із своїх собак. Це був вибрик, якого треба було приберегти на останні сто саженів, а не починати його за три милі до фініша. Це справжнє побоїще собак, подумав Смок. Своєю запряжкою він міг пишатися. Не було на Юконі собак, краще відгодованих і виїжджених. Смок працював разом з ними, їв і спав з ними, знав кожну собаку окремо і знав, як треба на них впливати, щоб змусити їх напружити останні сили.
Воми піднялися на невеличку крижину і знов з'їхали на рівне. Великий Олаф був тільки п'ятдесят футів попереду. Коли з боку
