Це було ще до того, як Смок Беллю зробив заявку на вигадане місто Тра-Лі та утяв вікопам'ятну штуку з яйцями, що мало не довела до банкроту Біля з Швидких Вод, і ще до того, як Смок виграв мільйон долярів навипередки спускаючись Юконом з упряжкою собак. Він і Шорті розлучились на Верхньому Клондайку Шорті мав вернутися до Давсона, вниз Клондайком, щоб вписати деякі заявки.
Смок з упряжкою собак вертався на південь. За мету у нього було Озеро Несподіванок і мітичні Дві Хати. Він мав намір перерізати верхів'я Індійської річки і через невідому країну, через гори, дістатися Стюартової річки. Тут десь, як уперто ходили чутки, було Озеро Несподіванок, оточене зубчастими горами та льодівцями; дно його устилали груди золота. Розповідають, давні поселенці, що їхні ймення забуті за давністю часу, пірнали у крижані води Озера Несподіванок і пригоршнями виносили нагору золоті грудки. В ряди-годи гурти давніх мешканців добувались до заказаних твердинь і вибирали золоте дно озера. Але вода була дуже холодна. Дехто гинув у ній, випливаючи на поверхню мертвим. Інші вмирали від сухіт. А один спустившись униз, навіть не виплив нагору. Всі що лишалися живі, мріяли вернутися назад і висушити озеро, але ніколи ніхто не вертався. Завжди якесь лихо траплялось. Один чоловік упав у відтулину вижче Форті Майл; другого роздерли та з'їли власні собаки; третього дерево, звалившись, задавило. Ріжні ходили чутки. Озеро Несподіванок було якоюсь казкою; де воно саме, ніхто не пам'ятав, а золото ніби ще й досі устилало його не висушене дно.
Дві Хати були не менш мітичні, але місце їхнє визначалося певніше: за «п'ять ночівок» угору річкою Мак Квесчен від річки Стюартової, там стояли дві старі хати. Такі старющі вони були, що мабуть їх збудовано ще до того, як перший невідомий шукач золота дістався Юконського Басейну. Мислівці на оленів,
